Юрій Рупін, Ми / Us, 1971. Cрібно-желатиновий друк, колекція MOKSOP
Жінка повсякчасно з’являється на знімках харківських фотографів. Але хто вони — ті моделі, знайомі, дружини, колеги, які завжди поруч і водночас ніби залишаються в тіні чоловіків?
Роман Пятковка, з серії Купе / Sleeping Car, 1991. Cрібно-желатиновий друк, колекція MOKSOP
Табуйованість теми оголеного тіла за радянських часів робила її забороненим плодом, потребуючи неабиякої довіри між фотографом та моделлю. Тож найчастіше вмовити позувати у подібних фотосесіях вдавалося близьких подруг чи добрих знайомих.
Борис Редько, Без назви / Untitled, 1990—1991. Cрібно-желатиновий друк, колекція MOKSOP
Нерідко в об’єктив потрапляла і місцева "богема", що збиралася у кав’ярнях. Поміж жартами, обговоренням фотографії та філіжанками кави фотографи знімали яскравих відвідувачок, таких, наприклад, як Льоля Поспєлова на цій фотографії.
Геннадій Тубалєв, Люда / Lyuda, 1971. Cрібно-желатиновий друк, колекція MOKSOP
Чи не єдиною жінкою в Харківському фотоклубі при Будинку художньої самодіяльності профспілок, який відвідували всі учасники групи "Время", була Людмила Іванова. Вона вперше прийшла на його засідання наприкінці 1967 року.
Олег Мальований, Осіння любов / Autumn Love, 1980. Kолекція MOKSOP
Втім, ми не знаємо її робіт. Відомою вона стала передовсім як героїня численних знімків харківських авторів — Бориса Михайлова, Геннадія Тубалєва, Олега Мальованого.
Валентина Білоусова, автопортрет / selfportrait. Kолекція MOKSOP
Серед учасників знакової фотографічної події харківських 80-х, виставки "F—87" в Палаці студентів Харківського політехнічного інституту, була лише одна жінка — Валентина Білоусова. Але, як цитує дослідниця та кураторка Галина Глеба свою розмову з нею, "вона швидко полишила художню фотографію, відчуваючи високий професійний рівень своїх колег-чоловіків та жорстку конкуренцію серед харківської фотоспільноти".
Юрій Рупін, Тривога / Anxiety, 1973. Cрібно-желатиновий друк, колекція MOKSOP
Тема материнства, яка традиційно поетизується в культурі, у харків’ян отримує жорстке звучання. В цій соляризації, на якій дружина фотографа, Олена, годує їх новонароджену дитину, Рупін вхоплює всі страхи та втому, що неодмінно присутні у реаліях материнства.
Олег Мальований, Пам’ять, з серії Таня / Memory, from the series Tanya, 1971. Cрібно-желатиновий друк, колекція MOKSOP
Тетяна Ситниченко, одна з дружин Олександра Ситниченка, учасника групи "Время", стає центральним образом серії фотомонтажів Олега Мальованого 1971 року, а також його кольорового еквіденситу Акт Тріо (1972).
Віктор та Сергій Кочетови, Купання без водопроводу / Bathing Without Running Water, 1979. Cрібно-желатиновий друк, колекція MOKSOP
Деякі з дружин харківських авторів безпосередньо працювали з фотографією: так, дружина Віктора Кочетова Зоя займалася ретушшю фотокарток та фото на документи у побутовому комбінаті — типового для радянських республік об’єднання невеликих установ, які надавали базові побутові послуги (ательє, пральня, перукарня тощо).
Євгеній Павлов, Українська ніч / Ukrainian Night, 1994. Cрібно-желатиновий друк, колекція MOKSOP
Тетяна Павлова, дружина Євгенія Павлова, — докторка мистецтвознавства, професорка, перша, хто звернув увагу на самобутність та значущість явища харківської фотографії, та розпочав її вивчення.
Сергій Солонський, Без назви / Untitled, сер. 1990-х. Cрібно-желатиновий друк, колекція MOKSOP
Віта Михайлова, дружина Бориса Михайлова, стала для нього партнеркою в різних сферах життя. На виставці "Заборонене зображення" в одному із залів PinchukArtCentre він зробив їй присвяту: "Моїй жертві та моєму катові, моєму ангелу, без якої ця та багато інших речей в моєму житті просто не відбулися б".
Віктор та Сергій Кочетови, Верещаківка / Vereshchakivka, 1994. Cрібно-желатиновий друк, колекція MOKSOP
У середині 1990-х років вона, разом з Борисом Михайловим, Сергієм Братковим та Сергієм Солонським, брала участь у провокативних, гострих акціях "Групи швидкого реагування", які з нищівною іронією осмислювали тогочасні політичні реалії України.