Харківська школа фотографії — мистецьке середовище, що з’явилося в 1970-х роках у Харкові, неформальне об’єднання митців, де навчання відбувалось у спілкуванні старших з молодшими, у клубах та кав’ярнях. Втім, у цьому середовищі було створено нову візуальну мову, вільну від панівних радянських догм у мистецтві, що визначила художній дискурс у харківській та загалом українській фотографії для наступних поколінь фотомитців і перетворилась у впізнавану естетичну систему, документальний літопис понад 50-ти років своєї історії.

Глядачів, що ніколи не жили в Радянському Союзі, дещо може здивувати. Чому заборонялося фотографувати базари й вокзали? Чому фото оголеного тіла могло стати приводом для співбесіди у спецслужбах? Чому фотографам були потрібні фотоклуби? Ці питання стають поштовхом для роздумів про складні процеси демократизації країн Східної Європи.

Цей вебпроєкт є наразі найбільшим (але, звичайно, не вичерпним) онлайн-архівом доробку Харківської школи фотографії — 29 авторів, понад 2200 світлин. Знайомитися з авторами можна за поколіннями та художніми групами у розділі "Групи та автори". Кураторський наратив читач знайде у розділах "Про ХШФ", "Три покоління" та на авторських сторінках.

Розділ "Історії" — це гра з соцмережевим форматом stories і традиційною довжиною фотоплівки — 12, 24 і 36 кадрів. Це ілюстровані дослідницькі розвідки про тематичні та формальні аспекти харківської фотографії. Реалії радянських і пострадянськіх лікарень, що є далекими від принципів гуманізму; цензура в СРСР; жінки в харківській фотографії; нова візуальна мова і фотографічні техніки; колективні історичні травми; сучасні роботи Харківської фотографії тощо.

Ким є фотограф у країні тотального нагляду? Як мистецьки рефлексується "лінія" жінки, що опинилась у соціальній катастрофі та виходить з неї різними шляхами? Чому навіть у сучасній Україні тіло є метафорою кордонів індивідуальності й особистості, триґером "суспільної моралі"? Як харківські автори працювали з пам’яттю про колективні історичні травми 20-го сторіччя і чи змогли винайти нові способи говоріння про неї? Якими були зв’язки між українськими та литовськими фотографами? Чи пов'язана Харківська школа фотографії з українським авангардом 1920-х?

У розділі "Відео" глядачі знайдуть записи інтерв’ю з фотографами Харківської школи, зроблені Vasa Project, та записи відкриттів виставок 1992, 1998 й 2004 років. Відео супроводжуються англійськими субтитрами. Бібліографія — це постійно оновлюваний розділ з посиланнями на матеріали про Харківську школу фотографії в українських та світових джерелах.

Портал створено в межах #UkraineEverywhere — програми Українського інституту з презентації візуальної культури України онлайн. Ukraine Everywhere — це спроба оприявнити й систематизувати присутність України в історіях та культурах різних країн та спільнот, повернути належну атрибуцію 'Made in Ukraine' тим постатям, речам і явищам, які не сприймалися як українські через тривалу відсутність суб'єктності України. Усі проєкти, представлені в програмі, демонструють іноземній авдиторії українські явища, імена і контексти, що залишили слід у світовій культурі, але не завжди відомі за кордоном як українські.

Куратор проєкту — Ігор Манко, провідний куратор VASA Project. Партнери: міжнародний портал медіадосліджень VASA Project та MOKSOP/Музей Харківської школи фотографії. Проєкт імплементується PR-аґенцією Bagels & Letters, Харків.