Сергій Солонський, Фалічна геральдика / Phallic Heraldry, 1996
Підваження державного радянського наративу й офіційно прийнятої візуальної мови завжди було частиною практики Харківської школи — незалежно, чи йшлося про зображення голого тіла, чи про прикрашання навколишньої дійсності, чи про інтерпретацію історичних подій.
Борис Михайлов, Накладання / Overlays, 1968—1981
“В історії нашої фотографії немає голоду в Україні 1930-х років, коли загинуло кілька мільйонів, а трупи лежали просто неба. У нас немає фото війни, бо журналістам заборонялось показувати картини скорботи, що загрожують моральному духу радянського народу; у нас немає “неполірованих” фотографій підприємств, немає зображень вуличних подій, крім демонстрацій. Вся історія "вкрита пилом”.
Роман Пятковка, Фантоми 30-х років / The Phantoms of the '30s, 1990
Саме Голодомору присвячена серія Фантоми 30-х років Романа Пятковки, в якій він розробляє драматичний пантеон привидів, які є не так репрезентацією долі конкретної людини, як типажем, архетипом, примарою, витягнутою з глибин колективної пам’яті.
Роман Пятковка, Фантоми 30-х років / The Phantoms of the '30s, 1990
“Ця серія — портрети тих, хто постраждав внаслідок сталінських репресій та Голодомору 1932—1933. Деякі обличчя — парафрази типових портретів в героїчному стилі тоталітарного періоду з його “дошками пошани”, деякі нагадують пожовтілі фотографії з сімейних архівів... Однак, це не серія документальних знімків. Це художня імітація реальних фактів, що ведуть глядача до царини, де панує міф.”
Група швидкого реагування (Сергій Братков, Борис Михайлов, Сергій Солонський). Якби я був німцем / If I Were a German, 1994 (за участі Віти Михайлової), срібний друк, приватна колекція, Москва. Фото надані PinchukArtCentre © 2016. Фотограф: Сергій Іллін.
Група швидкого реагування звертається до традиційних для Харківської школи бурлеску й перевдягань, щоб засобами карнавалу підважити написання історії з позиції переможця. СРСР вже не існувало, і простір був відкритий для створення нової нарації, більш щирої й інклюзивної. Але митці, які звикли бути в опозиції радянському режиму, продовжують репродукувати старі протестні перформанси.
Роман Пятковка, Радянське фото / Soviet Photo, 2012
Діалог із символами режиму, який вже перестав існувати, і далі буде повторюватися в роботах представників Харківської школи. Як, наприклад, в серії колажів Романа Пятковки зі сторінками журналу “Радянське фото”, створеній у 2012 році.
Ярослав Солоп (Київ), Пластмасова міфологія / Plastic Mythology, 2011-2014
Новим поштовхом для фотографічних серій, пов’язаних із колективною травмою, стала російська агресія проти України 2014 року. З цим працюють у тому числі й послідовники Харківської школи з інших міст.
Ігор Манко, Золотий перетин українського пейзажу / Golden Ratio of Ukrainian Landscape, 2014
Для одних фотографів ці події стали приводом звернутися до нових символів, не пов’язаних з радянським минулим.
Ігор Манко, Золотий перетин українського пейзажу / Golden Ratio of Ukrainian Landscape, 2014
Роберто Муффолетто, куратор VASA Project: “Розмістивши кольори України — блакитний та жовтий — на прапорах, піщаних полях, водоймах та інших поверхнях навколишнього середовища, Манко стверджує їх належність до України”.
Гера Артемова (Київ), Падіння Карфагена / Fall of Carthage, 2017
Для інших — нагодою вчергове спробувати деконструювати радянські символи, які знову набули актуальності через їх включення російською владою в офіційний державний наратив.
Роман Пятковка, Третій Рим / The Third Rome, 2015
Серед засобів, за допомогою яких фотографи осмислюють ці символи, знову з’являються перевдягання, бурлеск і карнавал.
Сергій Братков, Імперія снів / Empire of Nightdreams, 2017
B той же час у Москві Сергій Братков створює серію фотооб’єктів для виставки, присвяченої 100-річчю Жовтневої революції, "метафоричну історію про нескінченну пострадянську реальність".