Анатолій Макієнко

Анатолій Макієнко (нар. 1949) доєднався до групи "Время" в 1974 році. Більшість його робіт у 1970-х — на початку 1980-х років була технічно фотографікою (популярний напрям 1960-х років у радянській фотографії), але тематично була далека від традиційних фото "сонячних променів крізь верхівки дерев", спокійних засніжених пейзажів або геометричних промислових споруд. Макієнко поділяв пристрасть учасників групи до соціально значущої фотографії, і його висококонтрастні чорно-білі фото з лінійними композиціями зображували вуличні сцени, людей, повсякденне життя.

Наприкінці 1980-х Макієнко полишає фотографіку. "Він не хотів руйнувати пластичність тонального зображення однозначними чорно-білими площинами, тому його інтерес до цієї техніки був нетривалим", — пише Т. Павлова у своєму есеї (2014). Новим натхненням фотографа стали чорно-білі тоновані або розфарбовані вручну види занедбаних районів міста. Не обов'язково шукати надзвичайні сюжети чи унікальні локації, щоб зробити витвір мистецтва, стверджує автор, все, що вам потрібно, є там, де ви знаходитесь. "Більшість фотографій показують реалії житлового району Харківського тракторного заводу, де автор прожив усе життя. Гігантська конструктивістська забудова мала стати прототипом комуністичної "житлової машини". Коли Харків втратив статус столиці Радянської України в 1930-х роках, "Трактор-сіті" швидко занепав і перетворився в зону ентропії та екологічного кошмару" (Т. Павлова, op. cit.).

© Анатолій Макієнко

Додавання кольору до чорно-білої фотографії стає популярним методом у харківській фотографії наприкінці 1980-х років — як концептуальна реакція на складність та коштовність кольорового процесу. Після Віктора Кочетова, що створив брутальні кітчеві пародії на доктрину соцреалізму, ця техніка набула різних форм: від хімічного тонування до легкого виділення окремих деталей зображення. Макієнко використовував хімічне тонування, кольорові олівці та фломастери, а також акрилові фарби, щоб забарвити свої чорно-білі світлини.