Ігор Карпенко

Ігор Карпенко (нар. 1964) переїхав до Києва в кінці 1990-х, але до того часу був активним учасником харківського фотографічного життя. Його театралізовані постановні композиції досліджували межі кітчу та кліше.

Часопис Color Foto (вересень 1997) назвав Карпенка "Фелліні у фотографії", напевно маючи на увазі тонке поєднання гумору й абсурду в його світлинах.

© Ігор Карпенко

Джозеф Міхан (Joseph Meehan) в Photography Year Book, 1998 пише: "Ігор Карпенко ... грає з умовностями та створює у своїй студії атмосферу комічної опери. ... Його моделями часто виступають колеги-митці та актори, а також родичі, які поділяють його любов до гумору, особливо до непоштивого аспекту останнього. ... Іноді його образи вдягаються в шати чорного гумору, що змушує нас замислитися, чи доречно сміятися з побаченого. Але рафінована майстерність Карпенко як постановника зображень позбавляє нас нерішучості — якимось візуальним елементом, що примушує нас посміятися з себе, так само як ми сміємося з його моделей. Зрештою, джерелом постановного гумору Карпенка є вчасне нагадування, що ми всі знаходимось на відстані однієї пози від моменту, коли самі стаємо об’єктами сміху".

© Ігор Карпенко. Ідеальний світ

Ідеальний світ Карпенка (2006—2014) — це серія постановних фото та цифрових монтажів, які він за допомогою мультиекспозиції населяє людьми, тваринами та предметами. На відміну від студійних постановок 1990-х, моделями в Ідеальному світі часто є сільські жителі, фермери та селяни, які позують серед сільських пейзажів. Карпенко каже, що його робота — це спроба "протистояти нестабільній дійсності сьогодення чимось здоровим і ідеальним".