Група SOSka

Період 2000—2010 рр. був для Харківської школи періодом відносної тиші й роз’єднання. Митці продовжували створювати індивідуальні проєкти, але ХШФ як колективний рух дещо втратив згуртованість й енергію.

Прогалину між попередньою й наступною генераціями ХШФ заповнила спільнота молодих харківських митців SOSka Lab (Микола Рідний, Ганна Кривенцова, Сергій Попов, Белла Логачова, та Олена Полященко). Галерею-лабораторію SOSka було відкрито в жовтні 2005 після захоплення митцями нічийного будиночку в центрі міста, де вона проіснувала до 2012 року. Галерея слугувала як експозиційний простір, експериментальна художня лабораторія та комунікаційний центр. Згодом всередині спільноти сформувалась група SOSka ((Микола Рідний, Ганна Кривенцова, Сергій Попов).

Митці проголосили себе “альтернативою до звичайної в сучасному українському мистецтві орієнтації на ринок” і надавали перевагу акціонізму та перфомансу, тому більшість фотографічних проєктів групи є насправді документацією їх художньої діяльності. Оскільки вони працювали в Харкові, то не могли уникнути впливу засадничих естетичних принципів ХШФ і вважали за честь бути приліченими до її рядів. Микола Рідний неодноразово підкреслював, що Борис Михайлов та Група швидкого реагування вплинули на його мистецькі практики.

© Група SOSka. Вони на вулиці

Вони на вулиці (2008) є відео- та фотодокументацією акції — інтервенції до публічного простору напередодні виборів до парламенту 2006 року. Учасники акції жебракували на вулицях Києва й Харкова у масках тодішніх провідних українських політиків: президента, прем’єр-міністра та лідера опозиції, що було “метафорою способу виграшу голосів під час виборів”. Цікаво, що кілька років по тому група Шило використала маску одного з цих політиків у своєму проєкті Втеча Тимошенко.

Бартер (відео та фотосерія, 2007) піддає сумніву ринкову вартість мистецтва. Група поїхала до села неподалік Харкова, де пропонувала місцевим жителям обміняти друковані копії робіт сучасного мистецтва (Енді Воргола, Сем Тейлор-Вуд, Сінді Шерман тощо) на сільськогосподарські продукти, як-от яйця чи картоплю. У коротких відеоінтерв’ю нові власники мистецьких робіт пояснюють свій вибір того чи іншого твору та розказують, де вони його повісять.

Мрійники (2008) — фотосерія та відеоінсталяція. Моделі цього проєкту, що витають у повітрі не лише думками, а й фізично, належать до підліткової субкультури “емо”. Згідно з авторською анотацією, проєкт є “метафоричною рефлексією на сучасні українські та загальноєвропейські соціальні реалії”.

Інсталяція з виставки "Нова історія"

Виставка “Нова історія” (2009) у Харківському художньому музеї, кураторами якої виступили автори групи SOSka, була мистецькою інтервенцією до музейного простору. Відео й інсталяції, розташовані поруч з експонатами постійної музейної колекції, досліджували методологію музейної репрезентації. Наступного дня розлючена директорка музею зі скандалом закрила експозицію, так само як 15 роками раніше вона закрила виставку Я — не я Бориса Михайлова (див. відео).

Сліпа пляма (2014—2015) — індивідуальний проєкт Миколи Рідного, у якому автор використовує акриловий спрей, як у 1970 — 1990-ті харківські фотографи користувалися акриловими барвниками задля ручного розфарбовування світлин. “Ця робота є критичним висловленням щодо механічного сприйняття реальності, створюваної медіа. У ній художник повністю знищує зображення з новинних репортажів про війну на сході України”, — пише дослідниця Тетяна Кочубинська.