Віктор Кочетов

Віктор Кочетов (1947—2021) не належав до групи "Время", однак він був тісно пов'язаний з митцями групи як дружніми стосунками, так і естетично. Він використовував їх улюблену техніку — ручне розфарбування — більш послідовно за будь-кого іншого. Майже всі фотографії Кочетова 1970 — 2000-х років розфарбовано вручну.

Подібно до того, як "погана фотографія" Бориса Михайлова була концептуальною відповіддю на традиційну чорно-білу фотографію, ручне забарвлення чорно-білих зображень було реакцією на складність і коштовність кольорового процесу. Це була не зовсім нова ідея. Окрім поштових листівок початку 20-го століття, студійні портрети в Радянському Союзі часто фарбували вручну або тонували хімічно до кінця 1960-х — початку 1970-х, коли кольорова фотографія стала більш доступною та менш технічно складною.

© Віктор Кочетов. Той, що забиває костиль

Харківські фотографи застосовували техніку ручного розфарбовування у різний спосіб — від легкого виділення певної деталі зображення до перетворення фотографії на щось на кшталт сторінки з книжки-розмальовки. Останнє було характерно для жорсткого й безкомпромісного підходу Віктора Кочетова. Він перетворював свої реалістичні чорно-білі сцени млявої повсякденної рутини радянського способу життя на витвір кітчу, ніби доводив до крайності принцип соцреалізму — показувати яскравішу сторону дійсності у спробі змінити життя на краще мистецькими засобами.

Проєкт Крим (2002) дає нове життя улюбленій техніці Кочетова, ручному розфарбуванню (тепер у поєднанні з цифровим тонуванням) та іронії, імітуючи поштові листівки з притаманними стилю написами на свідомо негламурних, приземлених фото.

© Віктор Кочетов. Крим 

З авторської анотації:

"Ідея додати колір до чорно-білої фотографії з’явилася з винаходом фотографії на початку 19 століття. Студійні портрети фарбували вручну, поки кольорова фотографія не стала доступною та технічно можливою. Тобто ідея не є ні новою, ні моєю власною. Я пам’ятаю той час, коли це вважалося поганим смаком, і художні виставки оголошували, що фарбовані вручну або тоновані фотографії не приймаються. Розфарбована фотографія — це візуальний мутант, який прагне вирватися з традиційних документальних рамок у сферу візуальних експериментів."