Володимир Старко

В той час, як харківські фотографи експериментували з монтажем, накладаннями та ручним розфарбуванням, змінюючи тим самим вигляд традиційних фотографічних зображень, Володимир Старко (нар. 1956 р.) працював винятково з чорно-білою плівкою і навіть свідомо відмовлявся кадрувати свої світлини. Він друкував їх лише у повнокадровому форматі — або взагалі не друкував.

Старко представлений тут своїми роботами початку 1980-х, але він був активним фотографом до середини 1990-х. Наприкінці 1980-х — початку 1990-х він належав до групи "Госпром", і його нова документальна чорно-біла реальність стала одним із ключових естетичних принципів групи.

© Володимир Старко. Розпростертий

Сучасники прочитували фотографічні образи Старка як чітко антирадянські. Його серія Вікно розповідала про залізну завісу, що забороняла радянській людині доступ до решти світу. Серія Зіронько моя ясная демонструвала занепад головного радянського символу.

Авторська анотація:

"Фотографія — це дзеркало; камера схожа на ножиці, вона вирізає ту частину реальності, яка відповідає уявленням, думкам і навіть філософії художника в момент натискання кнопки затвору. Тож, будь-яке втручання у зображення, кадрування теж, є ознакою неповноцінності, ніби сама фотографія була недостатньо гарною."

Про серію Зіронько моя ясная

"Я досить рано втратив свої комуністичні ідеали. Коли я був п'ятикласником, я поклав свою червону піонерську краватку у нагрудну кишеню, замість того, щоб пов'язати його належним чином. Мене одразу покликали до директора школи для виховної бесіди. Серія Зіронько моя ясная демонструє загальноприйняте ставлення радянських людей до радянської символіки. П’ятикутну зірку, колись символ диявола, комуністи обрали для залякування, але вона втратила свої лякальні властивості й перетворилася на безглуздий рутинний знак повсякденного життя, який ніхто вже просто не помічав."