Сергій Солонський
Сергій Солонський (нар. 1957) з'явився на харківській художній сцені наприкінці 1980-х. У 1994—1996 належав до Групи швидкого реагування.
Відомим у місцевій фотографічній спільноті він став в 1991 році, завдяки серії фантасмагоричних фотомонтажів Бестіарій (1991—1998). Солонський застосовував накладення, деформацію під час друку та тонування поряд зі звичними техніками ручного колажу. Іноді він розрізав знімки на фрагменти та наново збирав їх, створюючи деформовані портретні світлини, щоб ілюструвати своє бачення. "Тілесні фрагментації на його знімках кінця 1980-х — початку 1990-х започаткували естетичну революцію в українській фотографії", — стверджує Тетяна Павлова у своєму есеї.
© Сергій Солонський. Фалічна геральдика
У той же період Солонський зробив Голі селфі (1994—1995), серію 150 см робіт, знятих камерою на таймері з тривалою витримкою. Моделлю виступав він сам, рухаючись і позуючи перед камерою. Цей підхід — оголений художник, що позує перед власною камерою як спосіб розповісти особисту історію — є широковживаною практикою у харківській фотографії.
Фалічна геральдика (1996) — це серія тонованих колажів з повторюваних фрагментів зображення пеніса, схожих на національні герби та символи (в тому числі радянський серп і молот), що розвінчують їх ідеологічну священність.
Солонський більш відомий як майстер фотомонтажу, але його серія Самогонники (1995) показує документальну сторону його мистецької особистості.
© Сергій Солонський. Селфі
Нещодавня серія колажів (Селфі, 2020) використовує цифрові техніки там, де колись застосовувалась спритність рук. Ця драматична галерея оголених портретів та автопортретів, що часом нагадують творчість Френсіса Бейкона, є спробою проговорення психологічних тем і питань самоідентичності.
Зображення надано MOKSOP та автором