Група Госпром

Постер групи "Госпром"

Харківська мистецька сцена в середині 1980-х відчувалася бульбашкою, готовою будь-якої миті луснути. Коли Горбачов оголосив Перебудову, тоталітарна радянська держава почала невдоволено послаблювати свої ідеологічні лещата, але нова свобода (в тому числі й свобода художнього вираження) все ще залишалася спірною концепцією, яку належало визначити.

У 1984—1986 роках фотографи молодшого покоління, які називали себе група "Контакт", збиралися в крихітній лабораторії-студії Геннадія Маслова під дахом одного з так званих "Будинків культури" — радянських установ, що забезпечували простір для різноманітної художньої самодіяльності робочого класу. Їх Будинок належав профспілці будівельників.

Вони робили чорно-білі фотографії з максимально закритою діафрагмою під час фільмування та "точковим джерелом світла" під час друку для досягнення додаткової чіткості та глибини різкості зображення. Вони цікавилися документальною фотографією і, хоча й різною мірою, зазнали впливу своїх відомих попередників з групи "Время". Вони об’єднали зусилля, щоб продовжити й розвивати досягнення їх старших колег у чорно-білій документальній фотографії та виставлятися групою. "Ніхто насправді не вірив, що Перебудова буде успішною, але нам усім подобалось, що нам дозволили робити більше шуму", — згадує Маслов.

Група вже зробила кілька виставок, коли в 1986 році Маслов, військовий перекладач за освітою, отримав вигідне відрядження і виїхав до Ефіопії, щоб заробити грошей на гідну камеру. (Він й насправді хизувався новеньким Nikon 301, коли повернувся через два роки.) Його посаду та майстерню зайняв інший учасник групи Володимир Старко.

Тим часом мистецька діяльність у місті набирала обертів. Відкривались численні виставки, іноді в найбільш непристосованих для цього приміщеннях — спортивних залах, кафе, фоє театрів та сходах міх поверхами. Старко організував виставку живопису та фотографії в приміщенні Будинку і був негайно звільнений за експонування не властивого радянській людині формалістичного мистецтва під впливом Заходу. (Це була перша виставка для Сергія Солонського, портфоліо якого є частиною цього проєкту.)

Група втратила свій художній притулок, але активізувала свою діяльність. У 1987 році учасник групи Міша Педан влаштувався на роботу до Палацу студентів (ще один винахід радянського "великого стилю"). Того ж року перша масштабна виставка харківської фотографії (як групи "Время", так і молодших авторів), організована Педаном, привернула натовпи глядачів, які вистроїлися в чергу перед великим виставковим приміщенням (залом дискотеки) Палацу. Наступного дня доброзичливий заступник директора Палацу потай повідомив Педану, що виставку, яка порушувала цілу купу радянських табу, зібрався закрити КДБ. Мистецька спільнота вчинила опір цим спробам. Було розпочато публічне обговорення, яке врятувало виставку ще на 10 днів і спричинило ще більший інтерес відвідувачів. Виставка зазнала безпрецедентного рівня відвідування у близько 2000 глядачів щодня.

Саме після успіху того періоду автори групи заслужено могли вважати себе частиною Харківської школи фотографії. Група також здобула нового учасника Сергія Браткова, творчість якого вже у 2000-х отримає міжнародне визнання. Вони вирішили знайти для групи нове ім'я, яке б демонструвало цей прогрес, і, після обговорення, ініційованого Мішею Педаном та Леонідом Песіним, групу було перейменовано.

Будівля Держпрому (російською "Госпром") — єдина всесвітньо відома пам’ятка міста Харкова. Побудована наприкінці 1920-х років, коли Харків був столицею Радянської України, за передовою технологією використання рідкого бетону, вона є пам'ятником архітектури радянського конструктивізму та знаходиться в хрестоматіях з історії світової архітектури. Держпром завжди був символом міста, і як такий, вказував на коріння групи в радянському минулому та пов’язував її із сучасним та майбутнім харківської фотографії — або принаймні так сприймали своє ім’я та свою роль у Харківській школі в той час фотографи групи. На згадку про це майже 10 років по тому Сергій Братков створив свою серію Держпром.

У 1988 році чергова "велика" виставка у Палаці студентів протрималася лише 4 дні, перш ніж була закрита чиновниками комуністичної партії, в результаті чого Педан втратив роботу. Міша Педан згадує, як це було.

Група "Госпром" ще кілька років залишалася активною на харківській мистецькій сцені, виставляючи свої роботи як на місцевому, так і на міжнародному рівні.

На початку 90-х, в найскладніший час в економічному та художньому житті радянської та пострадянської історії, почався повільний, але неминучий розпад групи. Хтось із членів групи продовжував фотографувати, хтось переїхав на Захід, хтось обрав собі іншу професію. Якби не крах держави та економічні труднощі, що слідували за ним, "Госпром", можливо, побачив би світліше мистецьке майбутнє, наприклад, спрямувавши свої естетичні засади до концептуального мистецтва.

Олександра Осадча, науковий співробітник Музею Харківської школи фотографії, підтримує це припущення:

"Роботи художників "Госпрому", зокрема Ігоря Манка та Володимира Старка, в деяких аспектах відчутно дотримуються патерну фотографічної практики як частини концептуального мистецтва, окресленого Джеффом Уоллом. Його особливості — навмисна випадковість, буденність і безсистемний вибір теми, навмисна аматорська якість у протилежність "художності" — підкреслюються рутинною повторюваністю мотивів та тенденцією до серійного представлення. В одному зі своїх поліптихів Морський пейзаж із прикордонним гвинтокрилом (1990) Ігор Манко буквально цитує концептуалістичну техніку редукції об’єкта, який позначено стрілкою, що вказує на крапку на горизонті".

Художники, пов’язані з групою "Госпром", та їх кар’єра в 1990-х (з посиланням на сторінку автора):

Сергій Братков — керував галереєю Up/Down у 90-х, потім переїхав до Москви, де викладає в школі Родченко.

Ігор Манко — призупинив мистецьку діяльність у 1994—2004 роках, щоб працювати керівником мовної школи.

Геннадій Маслов — переїхав до США в 1993 р. Фотограф і професор факультету фотографії в Університеті Цинциннаті, Блу Еш.

Костянтин Мельник — припинив займатися фотографією на початку 1990-х. (Його роботи не представлені в цьому проєкті).

Міша Педан — переїхав до Швеції на початку 1990-х. Фотограф і куратор. Викладає у Стокгольмській школі фотографії.

Леонід Песін — переїхав до Австралії наприкінці 1990-х.

Борис Редько — припинив займатися фотографією в середині 90-х і перейшов до живопису.

Володимир Старко — припинив займатися фотографією в середині 1990-х.